Камінь голоду
Камінь голоду або «голодний камінь» (нім. Hungerstein) — гідрологічний орієнтир і пам'ятка в Центральній Європі, позначка низького рівня води, попередження про голод. Їх встановлювали в Німеччині та в поселеннях етнічних німців по всій Європі в XV–XIX століттях.
Камені голоду ставили в річку під час посухи, щоб позначити рівень води як попередження майбутнім поколінням про те, що їм доведеться пережити труднощі, пов'язані з голодом, якщо вода знову опуститься до цього рівня. Низький рівень води може бути перешкодою також для судноплавства. Один із найвідоміших екземплярів на річці Ельба в Дєчіні (Чехія) має попередження: «Плач, коли побачиш мене» (нім. Wenn du mich siehst, dann weine)[1].
Історія каменів голоду сягає XV століття. Ранні написи датуються 1417, 1473, 1616, 1654 і 1666 роками.
Багато з цих каменів з різьбленням або іншими творами мистецтва поставили у голодні 1816–1817 роки, які настали після виверження вулкана Тамбора[2].
У загальну свідомість вони увійшли у другій половині ХІХ століття завдяки повідомленням у газетах й описам мандрівників. Так, 30 серпня 1876 року газета «Teplitzer Zeitung» написала: «Внаслідок тривалої посухи Ельба відкриває сумне видовище, якого не бачили з 1842 року: камені голоду стирчать всюди, а позначка рівня води дрезденського мосту більше не торкається поверхні річки. Через посуху на богемському маршруті рух пароплавів уже призупинили, а між Дрезденом і Дєчіним зупинять за кілька днів, якщо не буде дощу»[3].
1857 року повідомили, що біля Цвінгенберга в Неккарі є камені голоду з викарбуваними роками: 1590, 1766, 1814, 1822, 1832, 1834, 1842 і 1857[4].
За повідомлення «Tages-Post[de]» 1893 року, ці камені відзначають роки посухи, «коли не було метеорологічних станцій». Часопис назвав їх «відмітками найнижчого рівня води в найпосушливіші роки, своєрідною метеорологічною хронікою», зазначивши, що це стосується не лише Ельби, але й таких річок як Фульда та Везер[5].
Були також повідомлення про камені на Рейні, наприклад, біля Шаффгаузена (1898)[6]. Пізніше, під час своєї подорожі до Рейну в 1923 році, Альфонс Паке[de] написав: «Камені голоду були заховані у воді протягом десятиліть. Коли вони з'являються, виявляють сліди людських рук»[7].
1918 року камінь голоду в річищі Ельби, поблизу Дєчіна, показався під час маловоддя, яке збіглося з голодом під час Першої світової війни[8]. Камені голоду знову оголилися у Нідерландах, Німеччині та Чехії у 2018 і 2022 роках[9][10][11].
Річка | Розташування | Опис | Зображення |
---|---|---|---|
Ельба | Дєчін, лівий берег Ельби, нижче мосту Єлизавети
50°46′57″ пн. ш. 14°12′28″ сх. д. / 50.7825749° пн. ш. 14.2078325° сх. д. |
Великий камінь приблизно 6 м³ позначає низький рівень води Ельби різними датами. Найстаріший розбірливий напис датується 1616 роком. Старіші написи (1417, 1473) з часом стерлися кораблями, що стояли на якорі. На камені також написано чеське прислів'я «Дівчино, не плач і не нарікай, коли буде сухо, поле поливай» (чеськ. Neplač holka, nenaříkej, když je sucho, pole stříkej). Його, ймовірно, висловив у 1938 році виробник насосів Франтішек Зігмунд. Відсилка до давнішого німецького попередження: «Плач, коли побачиш мене»[12]. Цей камінь голоду є однією з найстаріших гідрологічних пам'яток річки Ельба. | |
Ельба | Тєхловіце[cz] біля Дєчіна | Камінь із датою римськими цифрами: MDCLXVI (1666) | |
Ельба | Тєхловіце біля Дєчіна
50°42′20″ пн. ш. 14°11′50″ сх. д. / 50.705692° пн. ш. 14.197161° сх. д. |
Камінь з кількома датами: 1892, 1903, 1904, 1911, 1928, 1963, 2015 | |
Ельба | Долні Жлеб[cz], частина Дєчіна
50°50′57″ пн. ш. 14°12′58″ сх. д. / 50.849096° пн. ш. 14.216029° сх. д. |
Близько десяти каменів з роками 1842, 1868, 1892, 1904 і 2015[13] | |
Ельба | Шмілка[de], біля прикордонного переходу[14] | ||
Ельба | Бад-Шандау, під колишнім будинком кондуктора | П'ять років між 1928 і 2015 роками витесані на кам'яній плиті[14] | |
Ельба | біля села Кенігштайн | 1681 рік | |
Ельба | Кенігштайн, лівий берег біля річки Бєла
50°55′12″ пн. ш. 14°04′20″ сх. д. / 50.919913° пн. ш. 14.072226° сх. д. |
1952, 2003, 2015 | |
Ельба | Штадт-Велен
50°56′58″ пн. ш. 14°01′02″ сх. д. / 50.949355° пн. ш. 14.017302° сх. д. |
1868[14] | |
Ельба | Пірна | За даними міського архіву, існував камінь із датою 1115, але його розташування вже невідоме. Біля Оберпоста є камінь, на якому витесано понад п'ятнадцять років між 1707 і 2015 роками | |
Ельба | Дрезден-Пільниц, біля сходів західного сфінкса замку Пільниц
51°00′30″ пн. ш. 13°52′09″ сх. д. / 51.008237° пн. ш. 13.869039° сх. д. |
1778, 1893, 1904, 2003, 2018. | |
Ельба | Дрезден-Лаубегаст[de]
51°01′24″ пн. ш. 13°50′29″ сх. д. / 51.023416° пн. ш. 13.841373° сх. д. |
1893, 1899, 2003, 2015. | |
Ельба | Дрезден-Толкевіц[de]
51°02′31″ пн. ш. 13°49′04″ сх. д. / 51.041975° пн. ш. 13.817859° сх. д. |
2016 | |
Ельба | Дрезден-Блазевіц[de] | Камінь 2 на 2 метри біля 48,7 кілометра з роками: 1930, 1943, 1947, 1950, 1963 тощо | |
Ельба | Дрезден-Нойштадт (Дрезден)[de]
51°03′19″ пн. ш. 13°44′22″ сх. д. / 51.055244° пн. ш. 13.739474° сх. д. |
Брила пісковика з роком 2019, правий берег Ельби, під аркою мосту | |
Ельба | Радебойль, біля порту пароплавів
51°06′12″ пн. ш. 13°37′22″ сх. д. / 51.103230° пн. ш. 13.622900° сх. д. |
1811[15] | |
Ельба | Майсен | За записом Йоганна Фрідріха Усінуса, камінь знайшли 1746 року з різьбленням 1654 року | |
Ельба | Торгау, з правого боку біля зруйнованого мосту | Можна побачити на рівні води 50 см і нижче | |
Ельба | Шенебек (Ельба), біля 311 кілометра на правому березі річки | Розміром 1,5х1,5х2 метри і вагою 10 тонн | |
Ельба | Шенебек (Ельба), музей міста (раніше в порту) | Розмір 47 см, 1904 рік | |
Ельба | Вестерг'юзен, частина Магдебургу
52°03′25″ пн. ш. 11°41′10″ сх. д. / 52.056913° пн. ш. 11.686170° сх. д. |
||
Ельба | Магдебург, Домфельзен
52°07′22″ пн. ш. 11°38′12″ сх. д. / 52.12265° пн. ш. 11.63668° сх. д. |
Червоний пісковик Хунгерфельзен (букв. «скеля голоду»); серпень 2018 | |
Ельба | Блекеде, біля поромного порту | 550-й кілометр. Витесане речення: Geht dieser Stein unter, wird das Leben wieder bunter (букв. Коли цей камінь потоне, життя знову стане яскравішим)[16] | |
Мозель | Трабен-Трарбах, лівий берег річки | ||
Мюндезее[de] | північ від містечка Ангермюнде | ||
Рейн | Вормс, на 449,4 кілометрі на лівому березі Рейну | Кілька каменів із датами від 1857 до 2009 | |
Везер | Поблизу Хаєна (Еммерталя), на лівому березі річки | Червоний пісковик | |
Везер | Вюргассен[de], південно-східний район Беверунгена | Камінь голоду розміром 3 м³ із роками 1800, 1840, 1842, 1847, 1850, 1857, 1858, 1859, 1865, 1874, 1876, 1881, 1911, 1922, 1934 і 1959 |
- ↑ Damonoske, Camila (24 серпня 2018). Drought In Central Europe Reveals Cautionary 'Hunger Stones' In Czech River. NPR.org (англ.). Процитовано 28 серпня 2018.
- ↑ Lederer, David. German History in Global and Transnational Perspective, Springer. Aug. 8, 2017. pp. 24
- ↑ Kleine Chronik.: Teplitzer Zeitung, 30. August 1876, Nr. 98.
- ↑ Augsburger Tagblatt, No. 270. Freitag 2. Oktober 1857, S. 2138)
- ↑ Das Versiegen unserer Ströme. In: Linzer Tages-Post. 3. September 1893, S. 1.
- ↑ Die Hungersteine. In: Linzer Tages-Post. 3. März 1998, S. 5.
- ↑ Alfons Paquet: Der Rhein, eine Reise. Societäts-Druckerei, Frankfurt am Main 1923, Kapitel 5. (Projekt Gutenberg, abgerufen am 19. August 2018)
- ↑ Associated Press. "'Hunger Stone' appears, " The New York Times. Aug. 1, 1918. pp. 1
- ↑ Dockrill, Peter. Sinister 'Hunger Stones' With Dire Warnings Have Been Surfacing in Europe. Science Alert. Архів оригіналу за 27 August 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
- ↑ Extreem laagwater in Rijn en Elbe legt oeroude waarschuwingen bloot. NU.nl. 11.08.2022. Процитовано 14.08.2022.
- ↑ У річках Європи через рекордну посуху побачили "голодні камені". Європейська правда. 14.08.2022. Процитовано 14.08.2022.
- ↑ Labe je 24 centimetrů pod hladinou sucha, odhalilo všechny hladové kameny. iDNES.cz. 25 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
- ↑ Vysychající koryto Labe odkrývá na Děčínsku hladové kameny. iDNES.cz. 12 вересня 2016. Процитовано 28 серпня 2018.
- ↑ а б в Riegel, Nancy (2 серпня 2018). Die stillen Zeugen der Elbe. Sächsische Zeitung. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 2 серпня 2018.
- ↑ Zeuge schlechter Zeiten. SZ-Online (de-DE) . 11 серпня 2018. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
- ↑ Bleckede: Schwindende Elbe legt Hungerstein frei Deutschland News. aktnach.org (амер.). Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.